про Воскресiння Христове та Марiю Магдалину
Тільки зустрів і прощайся, тільки знайшов і віддай.
Синє на синьому — синє, чорне по чорному — зле.
Скільки ще Божому Сину раз воскресать? Де-не-де,
бачиш, та сама картина: хата і гай за селом,
в хаті одна Магдалина сум вишиває хрестом.
В небі блакить всеочисна, в серці журби відбиття.
Бачиш, то наша Вітчизна: Йосип, Марія, Дитя.
Десь на далекому Сході — передостанній рубіж.
Годі коритися, годі! Стугна, Почайна, Трубіж —
давні дніпровські притоки. Не пересохнути їм.
Гирла вирують глибокі, саме на тим і стоїм.
Очі дівочі в люстерку відображають весь світ.
Стрічка до стрічки — веселка, доля до долі — нарід.
В серці затісно для щастя. Гідність не знає границ.
Паска. Великдень. Причастя до незглибимих криниць.
Так-то все так, неодмінно, знову весна за вікном,
тільки свій сум Магдалина все вишиває хрестом…
світлина:
репродукція картини невідомого художника із родовищ інтернета
Свидетельство о публикации №121050205850