Не називаю його Раєм
село, де ми колись жили,
і ту хатину, за ставками скраю
і тих людей, які в минуле відійшли.
Новонароджених в селі давно немає
і люди бідкаються, що закриють школу,
а ті, що підросли і що на них чекає
того ніхто не знає, як ніколи.
Я кожний раз дивлюся у майбктнє
з надією на креаще у житті,
і зрозумів, чекає нас зворотнє
як марево у спеку в каятті.
Укр. 1 ту хатину, за ставками скраю
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2021
Свидетельство о публикации №121050201763
Свидетельство о публикации №121050201763
Рецензии