Розчулена душа
Мерщій святкове дістає вбрання
І радо відчуває власну вроду,
Бо у душі її цвіте весна.
Струмує світло променем надії
На землю у цвітінні веснянім,
Пробуджує в серцях солодкі мрії,
Що линуть плавно в мареві хмільнім.
Акорди щастя линуть у блакиті,
Чарівністю віршів бринять в садах...
Як довго світ чекав цієї миті,
Таїв свою красу в напівтонах!
Нарешті спромоглося провидіння,
Весна щодня планету прикраша!
У цьому диві барв і воскресіння
Радіє від розчулення душа...
Свидетельство о публикации №121050105831