И вновь апрель дождем сечет...

Квiтень сипле дощик

Галина Чехута

І знову Квітень сипле дощик,
Холодним вітром обдає.
Здавалося, що він романтик,
А він таке ось видає!

То сніг розкидає по травах,
То вабить росами в квітках…
Щоб сонце не було яскраве,
Сховає тут же у  хмарках…

Ще кілька днів - і прийде травень,
У квітня ж у гостях зима.
Чи то у них важливі справи,
Чи гостя зло за щось трима?

Не розпускаються ще квіти.
Сплять розчаровані бруньки.
І сонце несміливо світить,
Пташок стихають пісеньки.

Весна ж так холодом проймає,
В повітрі чути дух завій..
Ох, Квітень, Квітень, слів немає,
Щоб передати подив свій!..

ПЕРЕВОД:

И вновь апрель дождем сечёт.
Холодный ветер-греховодник,
Зимы-старухи страж и сводник,
Всерьёз играет в «чёт-нечёт».

То на траву набросит снег,
И всё сугробами укроет.
То солнца радостного скроет
За чёрной тучею разбег…

Зиме понравилось в гостях,
Как той лисе в чужой избушке.
Апрель! Стреляй в нее из пушки,
Ведь май уже расправил стяг.

Не распускаются цветы…
Едва проклюнувшие почки,
Совсем как заспанные квочки
В объятьях зимней темноты.

Весна! А птицы не поют,
И с юга – хоть один десантик!
Вот говорят: апрель-романтик…
А он, как злой сатирик, – лют…