Вiзьму гiтару
Візьму гітару в руки
І з нею посумую,
Згадаю про дитинство і молоді роки.
Згадаю дні розпуки
Та болі утамую
І, нібито намисто, я нанижу думки.
Нехай моя гітара
Сплакне зі мною разом.
Не вперше нам стрічатись з ударами життя.
Хай щезне, як примара,
Біда за перелазом...
Ми будем сподіватись на краще майбуття.
Я пригадаю пісню,
Що серце хвилювала,
Що душу зігрівала любов'ю і теплом.
Що у хвилину слізну
Від суму рятувала,
Надію дарувала, відводила надлом.
Пробачу всі образи,
Приниження і зради,
Що роз'їдали душу, неначе дим їдкий.
Спиню журбу відразу
І усміхнуся радо,
Услухаюсь у тишу і митей плин стрімкий…
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121042709036
Свидетельство о публикации №121042709036
Рецензии