Знову безсоння, ну що йому треба?
Довго листає сторінки життя…
Скоро світанок освітить півнеба,
Та не стихають в душі почуття.
Ніч то дрімає, то сонно шепоче,
Може, їй сняться нав'язливі сни?
Вітер березові коси тріпоче...
Мабуть, не спиться не тільки мені…
Тихо годинник відлічує миті…
Схоже на те, що бурмочуть думки…
Пам'ять вертає події прожиті,
Хоч заросли у минуле стежки…
Ось і світанок… І перше проміння,
Небо фарбуючи, вабить теплом…
Чую, здається, якесь шарудіння…
Мабуть, безсоння змахнуло крилом...
Безсоння
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121042708780
Свидетельство о публикации №121042708780
Рецензии