О, море!

Море

Галина Чехута

Море блакитне, могутнє, безмежне,
Скільки чарівності в ньому й краси!
Силам вселенським воно непідвладне!
Вабить нестримно пронизлива синь!

Блиск променистий, кришталь світозорий
В місячнім сяйві народжує штиль,
Дихає просторінь, шир неозорий,
Душу окутує шелестом хвиль.

Море, як небо, сміливе, привільне,
Дух його гордий захоплює вмить,
Навіть тоді, коли надто свавільне,
Голосом Всесвіту владно бринить.

В синій безодні, спокусливій, милій,
Є романтична, таємна краса...
Що там - в оманливім світі ідилій?
Чом ця стихія завжди потряса?

ВОЛЬНЫЙ ПЕРЕВОД:

Рвется душа и тоскует по морю,
Там, где я слышу волны клавесин.
Там, где я вижу, - на вольном просторе
Голубизна превращается в синь.

Бурям вселенским оно не подвластно,
Тайна Вселенной его не страшит.
Море и в штормы и в бури прекрасно,
Грозно вздымаясь до горных вершин.

Море, как небо, в ночи затихает,
Ласково нежась под яркой луной.
Все мои горести море впитает,
Душу очистит от скверны земной…

Как соблазнительна, как же любезна,
Как романтична его глубина,
Эта влекущая страстная бездна,
Словно любовь,  что на все времена…