Що залишиться нам вiд локдаунiв?

Не знаю, що залишиться нам у спадок
                від жорстких локдаунів.
Можливо, ми призвичаїмося
              вишивати маски і освіжати дихання.
Можливо, нам вдасться
           вирізняти у натовпі політичних даунів.
Можливо,  навчимося
            краще обирати друзів, дороги та віхи.

Не знаю, що залишать жорстокі локдауни
                нам на пам'ять.
Хтось побереться у вузькому колі
                відеоконференції із цілим світом.
Хтось, як і багато років,
            ходитиме по хаті неголений та рваний.
Хтось накупить цукру, солі і кільки,
                що нікуди буде подіти.

Хтось знову напише сусіду цвяхои по машині
                непристойне слово.
Хтось раптом знайде в глибинах морозилки
                три вареники з вишнею.
А я напишу книжку з одним локдауном,
                а решта віршів – з любов'ю.
Бо згодом не стане ні цвяхів,
                ні локдаунів,
                ні мене
                а залишаться лише –
                моя любов
                і моя книжка.