Губляться слова в грозі квітневій,-
забуваєш все, що не сказав.
Не бере знеболення місцеве,
не беруть настОянки із трав
сердце, що від відчаю горіло,
коли горе вклалось на поріг...
понесли його пресвітле тіло
і поклали у холодний сніг.
До сих пір іду, немов в пустелі
між світів, незвіданно-чужих:
грізне, чорне небо замість стелі
і земля-пустеля без межі.
Рідні, друзі, добрі і привітні,
не зарадять серцю самоти...
губляться слова. Гроза у квітні.
Ні бажань. Ні втіхи. Ні мети.
В пам'яті - його несуть у зИму,
розлучають душі без жалЮ.
Забирають сина-Серафима,
сина, що до відчаю люблю!
І розсипавсь час на дрІбні миті,-
в кожній дрібці синова краса...
І нема нікого в цьому світі
ради кого б перейшла гроза.
Гроза у квiтнi
© Copyright: Ева Сокол 2, 2021
Свидетельство о публикации №121042003168
Свидетельство о публикации №121042003168
Рецензии
Ой,лишенько...Який пекучий біль у кожному слові...Але поезія чудова...Треба жити...треба,якби там не було...Щиро дякую Вам за цю грозу у квітні! З повагою,
Светлана Бублик Краснодон 05.06.2021 20:10 • Заявить о нарушении
Светлана Бублик Краснодон 05.06.2021 20:10 • Заявить о нарушении
І я Вам щиро дякую, Світлана, за добрі слова...
Два з половиною роки збігли, а біль не стихає. Лише вірші частково забирають його собі.
За раз дякую!
З повагою, Ева.
Ева Сокол 2 05.06.2021 21:36 Заявить о нарушении
Два з половиною роки збігли, а біль не стихає. Лише вірші частково забирають його собі.
За раз дякую!
З повагою, Ева.
Ева Сокол 2 05.06.2021 21:36 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.