ЧОВЕН СПОГАДІВ, ЩАСТЯ ТА МРІЙ
На човнi дiвчина сидiла,
У журбi похиливши плечi
Бо кохання своє вiдпустила,
I вiд болю рятує втеча
Вiд чужих злих очей сховалась__
На човнi посидiти трiшки
Вiн любив чи менi здавалось?
А бува чи в життi ще гiрше?
Тихо_тихо хитається човник,
А рiка вiдзеркалює сум
Серце знову омите сльозою,
Б'ється сильно вiд тих тяжких дум
На човнi молодиця сидiла,
Там колись iз коханим своiм
Цiлувалась i cердем радiла.
А тепер похилилась в журбi
Рiчка хвилями плескає тихо,
Човен також мовчить у весь час
I верба зажурилась_затихла...
Плаче дiвчина дужче щораз
Ось буває Кохання щасливе,
А бува,__ лиш на рiк чи на два...
Звiдки в тоi дiвчини є сили
Повертати весь час до човна?
Вiн самiсiнький там за лишился__
Човен Спогадiв, Щастя та Мрiй.
В рiчку сум весь сльозою скотився,
Не лишилось зовсiм надiй...
18/04 /21
Анастасія Боровик
Човен спогад в, щастя та мр й
© Copyright: Боровик Анастасия, 2021
Свидетельство о публикации №121041903174
Свидетельство о публикации №121041903174
Рецензии