Я кохаю тебе, моя Пташко!
Моя ніжність і моя краса.
Я з тобою цвіту і пахну.
Ти мого Серця пізня Весна.
Я без тебе, як душа без тіла.
Як квіти в жару без дощу,
І нічого мені не мило,
Кожну ніч за тебе Богу молю.
Я шукав тебе, майже, вічність.
Майже все своє дивне життя,
Скільки болю ти натерпілась,
Стільки ж сліз напився і я.
Пробач, що так мало знайомі.
А уже так багато плакали ти,
Хочу бачити твої очі в Любові,
І від болю тебе берегти.
Я знаю, що тобі тепер важко любити.
І сказати ті порібні слова,
Ти обходиш це так обережно.
Гасячи почуття всі до тла.
Тому краще я перший признаюсь.
Що кохаю тебе в серці й душі.
Я не жартую, повір. Я не граюсь.
Я гину кожен раз в забутті.
І нехай далі - буде, що буде.
Я кохаю тебе! Я люблю!
Ти навіки весна в мене в Серці,
Я за тебе кожну ніч Богу молю...
Освiдчення
© Copyright: Вик Лех, 2021
Свидетельство о публикации №121041805376
Свидетельство о публикации №121041805376
Рецензии