Я написала листа привиду,
Який скидався на архангела,
І замість крил мав
Довге мереживо коду.
Отримала у відповідь
Не навчальну програму
І не мапу метро,
А пульс метрополії,
Якої торкається колонізоване місто.
Ми вантажили змісти
В суцільній темряві.
Деякі з них були крихкими,
А також були легкозаймисті,
І вони поринули
У подорож блакитним океаном,
З якого колись вийшло людство.
У три години
Ми вмонтували мільярди років,
Щоб лише підтвердити
Своє існування.
Лист до привида
© Copyright: Марина Чиянова, 2021
Свидетельство о публикации №121041708171
Свидетельство о публикации №121041708171
Рецензии
