Побуду весною

( Відповідь на відповідь Г. Васяновича )

Побуду ще ВЕСНОЮ, обіцяю,
У цьому навіть сумніву нема,
Бо головне – таке бажання маю,
Душа моя весняна недарма.

Неначе мева, буду я кружляти
І цінувати кожен мій політ,
ВЕСНОЮ буду, друже, розквітати
І тішити собою буду світ.

З ВЕСНОЮ я душею веснянію,
Тому так до душі мені ВЕСНА,
А з ЛІТОМ  я, як жито, половію,
І пісня у душі ще голосна.

Та й ОСІННЮ я бути ще не хочу,
Туди я встигу з ЛІТА прямувать,
Красу весняну залишити хочу
І нею все навколо напувать.

Але про ЗИМУ я не забуваю –
Не кожному судилось стріть її,
Та поки що ВЕСНОЮ я буяю
І квітну, як веснянії гаї.

Озвучую поезію душею,
І музика Божественно звучить.
Буваю  світанковою зорею,
Струна душевна зовсім не мовчить.

І світлом сяйним хочеться побути,
І радістю освітлювати путь,
День веселковий защораз відчути…
Життя жагуче… Мабуть, в цьому й суть!

Бажання буть ВЕСНОЮ є нестерпне
І квітнути багато ще років,
Воно якесь бездонне, невичерпне
В палітрі всіх весняних кольорів.

15.04.2021 р.