Сон-67

У гуртожитку студентськім
Гам, гармидер, повний хаос,
Там релакс граничить з стресом,
І перемагає наглість.

Сесія зміняє сесію -
Кожен прагне - тільки б здати,
Щоб півроку знов в депресії
На всі пари забивати.

Розганяють хлопці мізки
На космічних швидкостях.
Бо занадто довга відстань,
Щоб здолать від букваря.

Різні формули й теорії,
Кожен - майже академік.
Підставляє мозок голий,
І пробитий наскрізь череп.

В шумі - прагнуть знайти тему,
Для майбутніх дисертацій,
З пальця висмокчуть проблему,
Тільки б при своїх зостаться.

Формули й закономірності,
Визрівають серед звивин.
Вони - правильні і вірні -
Без єдиної помилки.

Та  у формулах - надточних,
Всім відомі - невідомі.
Крізь зіниці кровоточать -
В ряботінні підсвідомому.

Та у формулах логічних,
Скамянілі - перемінні,
Можуть описати вічність,
Не лишивши в людях зміни.

Тож студентам - день до ночі,
Лиш дожити б до стипендії,
Курсові, дипломні строчать -
По лекалам бувших геніїв.

Нема й гадки перевірити -
І переступить за рамки,
Що пізнав телям довірливим
З молоком від свої мамки.

Що слова проникли в голову
Безсумнівним постулатом,
Як цепок, яким впокорені
Молоді, рвучкі телята.