Тихесенько пройдусь весняними стежками,
Що душу підсолоджують дитинства почуттями.
І теплим молоком так пахне тут повітря,
Я відчуваю біль... і радості суцвіття...
Ріднесенька земля, моє село, ти - серце!
Життя мого початок, що в грудях тихо б'ється...
Ти вранішніми росами омила мою душу,
Талантом наділила, і я писати мушу...
Я напишу про тебе, красу рідного краю,
Я напишу про небо блакитне та безкрає,
Я напишу про ночі, що темні та чарівні,
Я напишу про зорі та почуття наївні...
Про перші поцілунки, кохання та страждання,
Про пристрасті шалені, де розцвіло бажання...
Весняні дні яскраві, що сонечком зігріті,
Про щастя, що приносять в життя маленькі діти.
Захоплююсь життям, розвію сумний досвід,
Навчила мене доля йти напролом й наосліп,
Із вірою у добре, надією у серці,
З любов'ю, що відкриє до істинного дверці.
13 квітня 2021р.
Жизненный путь
© Copyright: Татьяна Кныр, 2021
Свидетельство о публикации №121041602052
Свидетельство о публикации №121041602052
Рецензии