11

на ґанку ламається ганіка, гротескно зітхаючи,
а театральний зевс солодко шепоче, вмовляючи:
"ну де ж твій інтерес, карамельна квіточко? заходь до мене на каву, не знаєш, спитай фемідочку..."
а ганіка, посміхаючись, не відчуває сорому, що міфічний її благає, а вона обіцяє нічого,
і хтивість кудись втекла, а могла б і залишитись діва,
з нею кумеднішим був би і вечір, і цей красунчик, і можливо вдесяте досконалішим видався б і лускунчик,
нудьга випадково спіткала причепурену курочку:
"знаєш, зевсе, піду я, мені до тебе далеко, і нам зовсім у різні боки, і це лібрето мене втомило, звичайно, що зовсім трохи",
"як забажаєш, принцесо, ніхто тебе не тримає, іще не один художник вочевидь збіса покохає",
"справа не у коханні, йому забагато уваги, невже ніщо інше зірки вкупі не тримає...",
"кусаєшся як їжак і мені до вподоби строптивість, але здалась би ти вже  і собі, і мені на милість; наївне дитя, ще джордано та його друзі, відродившись, вважали, що всесвіт з самого ефіру - незламної консистенції, вловлюєш головний компонент цієї чарівної есенції?",
"хм..вони помилялись, і джордано, і його друзі, світ, що ти описав, давно пройдешних ілюзій",
"не буду тебе схиляти, моя частинка плутону, але коли зрозумієш про що я, гаряче чекатиму вдома."

t.me/listadd