Прости, душа! Так інколи буває,
Що я в потоці метушливих днів
Про тебе, хоч не хочу, забуваю
І не знаходжу відповідних слів.
Прости, що я буваю неуважна,
Коли тобі так хочеться тепла.
Ні, ти не думай, я не легковажна
І вміння співчувати зберегла.
Зізнаюсь я, буває часом важко
Осмислити твоїх збентежень путь.
До тебе я звертаюсь, мила пташко,
Бо тільки ти збагнеш тривоги суть.
За всі сум'яття вибач, тоскний острах,
За вільні і невільні всі гріхи,
За те, що відчуваю кривду гостро,
Прости, бо ми ж з тобою на віки...
Вибач, душа
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121041408908
Свидетельство о публикации №121041408908
Рецензии