Я не хочу від вас слави ,
Хоч люблю усіх вас я .
Хочу славиться Господа вустами ,
Серце також рветься в небеса .
Я пишу , бо не можу мовчати
Про Його над-осяжну любов.
Він так любить , як не може і мати !
І мені прощення дає знов .
І за що мені радість такая ,
Що я плачу і знову сміюсь ?!
Почуття всі в слова я збираю
І колись знов віршами проллюсь.
Я не зможу Христу повернути
Ту любов , що так щиро на мене пролив!
І не зможу я повно збагнути
Ту причину , чому Він простив...
Я лиш хочу всім людям сказати ,
Як їх любить Христос дорогий ,
Як Він мусив , невинний , страждати ,
І в який бік до Нього ідти .
Знайдеш ти Його лиш на Голгофі ,
На хресті гріх залишиш ти свій .
І восреснеш душею , і спокій
Подарує Христос дорогий !
В для мене таке буде щастя ,
Щоб через мого незграбного вірша
Хоч одна людини спаслася ,
Хоч одна душа до Ісуса прийшла !
1999 р.
Про мене i вiршi
© Copyright: Наталия Сергеевна Таран, 2021
Свидетельство о публикации №121041403439
Свидетельство о публикации №121041403439
Рецензии