<Людмила Плєвако>
Замріятись неважко –
Милує небокрай…
Співай, тендітна пташко,
На мене не зважай.
Не бійся, що побачу.
Не стримуй почуттів.
Співай. Співай, неначе
Востаннє у житті.
Співай про синє небо,
Безкрайню височінь,
Про загадкові верби
І зорі уночі.
Про сни і сподівання
На свій маленький рай,
Про ніжність і кохання –
Співай, не замовкай.
Про час, що не спіймати.
Про теплі промінці,
Що люблять залишати
Цілунок на щоці.
Про квіти синьоокі
І про джерельце теж.
Про почуття глибокі,
Які не мають меж.
Про хмари білосніжні,
Про грози і дощі…
Торкнися співом ніжним
Найтонших струн душі.
Допоки серце б’ється,
Допоки в грудях жар,
Нехай довкола ллється
Твій спів, як Божий дар.
Я вчуся в тебе жити,
Радіти, мов дитя,
Весні і кожній миті
Звичайного життя.
13.04.2021
Спiвай, тендiтна пташко
© Copyright: Людмила Плевако, 2021
Свидетельство о публикации №121041309046
Свидетельство о публикации №121041309046
Рецензии
