Замкни браму часу, бо душу затягує вкотре
У вир божевілля, у світ задзеркалля плаский.
Там пекло і сум, розірвана болем аорта,
Зґвалтована мрія, спаплюжені дива зразки.
Там снів пуповина, що й досі годує руїну,
Безкарно тримає зв’язок між старим і новим.
Ще й страх-кочівник огортає постійно рутину,
Нагайкою хльостає, знову не йде з голови.
Розплющити б очі, та міцно тримає вистава,
Де зрада глузує прилюдно, хоч що не роби.
Тікати безглуздо, капкани повсюди поставить,
Замкни браму часу і більше в минуле не зви.
21:43, 11.04.2021 рік.
Зображення: https://tvgid.ua
Брама часу
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2021
Свидетельство о публикации №121041108709
Свидетельство о публикации №121041108709
Рецензии
