Має щастити – за планом, розкладом,
За рухом планет та боргом кармічним.
Маю кохати тебе без приводу,
Маю ховати свій біль та відчай.
Маю здійснити усе нездійснене,
Маю з’єднати усе розірване.
Наші зв’язки – як прірви з висями,
Наші зв’язки – як неба з вірою.
З вирію не повертають горлиці.
Я горілиць на стелю падаю.
Світ, ніби ліс, мерехтить та повниться
Літнім теплом. Я про тебе згадую.
Мають писати про нас як зрощених.
Про близнюків, у яких єдине все.
В нашій легенді одне уточнення:
пізно, занадто пізно стрілися.
(с) Марина Чиянова 2016
Легенда
© Copyright: Марина Чиянова, 2021
Свидетельство о публикации №121040809095
Свидетельство о публикации №121040809095
Рецензии
Чудовий вірш!Цей вічний біль-занадто пізно стрілися!!!Щиро дякую Вам,пані Марино!З повагою,
Светлана Бублик Краснодон 12.04.2021 17:31 • Заявить о нарушении
Светлана Бублик Краснодон 12.04.2021 17:31 • Заявить о нарушении