Печальный балаган... Артур Грей Эсквайр

Сумний балаган
Артур Грей Эсквайр
http://stihi.ru/2020/03/16/573
----------------------------------------------

                «… І поставив я в серці
                Невеселого жарту
                Балаган без акторів
                На ярмарку жаху…»
                (Федеріко Ґарсіа Лорка)

У моєму серці
Театр акторів-безхатьок
Балаган вистав моторошних,
Де Гамлету прострілили серце
Зі снайперської гвинтівки.
У балагані отому Гвідо
Пише слова сажею
На сторінках світанку осені:
І то все сценарії
Вистави про безнадію,
Де Арлекін-самогубець
Вкорочує сумну п’єсу пташину
Безглуздим своїм вчинком
Плямистого шпака-пересмішника.
У серці моєму паяци
Жарти свої невеселі
Вигукують в порожнечу,
А світляки ліхтарики
Запалюють за кулісами
Бо в темряві нашого часу
Оту виставу страшну,
Оцю комедію моторошну
Ніхто би не міг побачити,
Якби ніч отак совою глипала
В душу кожного перехожого.
Отого і запалюють:
Засвічують – ніби плачуть:
Не сльозами, а жмутком променів.
У виставах мого балагану
На порозі Бетельгейзе глядачкою,
А скрипаль виграє мелодію
Без струн у тиші такій – небувалій…


********************************************
                «... и поставил я в сердце
                Невеселую  шутку
                Балаган без актеров
                На ярмарке страха ... »
                (Федерико Гарсиа Лорка)



Он в моём сердце, тот
Театр актеров бездомных,
Балаган спектаклей-страшилок,
Где Гамлету прострелили сердце
Из снайперской (эх!) винтовки.
И в балагане в том самом Гвидо
Пишет слова сажею
На страницах рассветов осенних:
И все те сценарии
Спектакля  про безнадежность,
Где Арлекин-самоубийца
Печальную душит песню птичью
Безумным своим поступком
Скворца-пересмешника пятнистого.
А в сердце моем те паяцы
Шутки свои невеселые
Выкрикивают в пустоту,
И светлячки фонарики
Зажигают (ах!) за кулисами,
Ведь во тьме нашего времени
То представленье страшное
И ту комедию  жутчайшую
Никто б и не мог увидеть там,
Если б ночь вот так совою пялилась
В душу каждого(ох!)прохожего.
Оттого и зажигают:
Засвечивают - как плачут:
НЕ слезами, пучком из лучиков.
В тех  спектаклях того балагана…
На пороге Бетельгейзе - звезда  смотрит,
А скрипач играет мелодию
Без струн в молчанье... такой – нереальный...