Красноречие гор верлибр

Не думайте, что горы лишь молчанье –
Умеют разговаривать стихами.
О сколько дум в их ликах мудрых там,
В распадках взгромождений скал, так дивных...

Мелодии их черт неповторимы –            
Величье лиц, закованных в граните,
Уж миллионы лет несут в себе
И стойкости нас учат пред веками...

Природы красота, не насмотреться,
А сказки горизонт живой певучий.
Художник осень и в мазках янтарь
Под солнышком лучится яснооко...

Веками можжевеловая роща,
Стволы фигурно скрученных сосенок –
Корнями прицепились горных скал,
Здесь денно, нощно в чате под ветрами.

Как вам живется здесь под небесами?
Водицы да и той дай Бог три капли,
Так беззащитны под палящим солнцем.
Пред вами преклоняюсь славны горы...

04.04.2021 г.
Авторский перевод с укр.

         Красномовство гір
верлібр

Не думайте, що гори лиш мовчання –
Уміють ще й віршами говорити.
О скільки дум в їх ликах мудрих там,
В розпадках нагромаджень скель, так дивних...

Мелодії їх рис є неповторні.
Величність лиць, заковані в граніті,
Вони несуть мільйони літ в собі
І стійкості нас вчать перед віками...

Природи ця краса, не надивитись,
Казковий виднокрай живий співучий.
Художник осінь і в мазках бурштин
Під сонцем променіє яснооко...

Століттями тут ялівцевий гаю,
У стовбурах покручених сосонки –
Корінням причепилися до скель,
Тож денно і нічно в чаті під вітрами.

Як тут живеться вам під небесами?
Водиці і тієї три краплини,
Беззахисні є під палючим сонцем.
Схиляюсь перед вами, милі гори...

04.04.2021р.