Стоїть при дорозі червона калина,
сльози проливає, мов краса-дівчина,
біль серденько крає, груди розтинає,
молода дівчина парубка шукає.
Чека свого соколика з вечора - до ранку,
нема нігде миленького, не їде Іванко,
невже, в полі блукаючі, від кулі загинув,
можливо встрів іншу паву, а її покинув.
Мина тиждень...все чекає, сльози проливає,
взріла коня вороного, що в полі гуляє,
в"ється, в"ється густа грива, на сонечку сяє,
"Де подівся чорнобровий?"- дівчина питає.
Він заїхав до криниці, бо дуже втомився,
там зустрів красу-дівочу - водиці напився,
молодая дівчинонька в гості запросила,
пообідати небога за стіл посадила.
Запросила відпочити, зіллям частувала,
на всю ніченьку милого на грудях приспала.
Вранці мати голосінням людей розбудила,
покликала в хату сватів...враз їх заручила.
Тая мати свою доньку пильно доглядала,
незабаром, весіллячко на славу зіграла.
Стоiть при дорозi...
© Copyright: Огонёк Донбасса, 2021
Свидетельство о публикации №121040404672
Свидетельство о публикации №121040404672
Рецензии
Немудрено с народным творчеством спутать ))
Александр Анатольевич Лозовой 11.04.2021 13:34 • Заявить о нарушении
Александр Анатольевич Лозовой 11.04.2021 13:34 • Заявить о нарушении
Мы все вышли из народа...вот такая она - преемственность поколений,
зов предков - если хотите...
Огонёк Донбасса 14.04.2021 12:12 Заявить о нарушении
зов предков - если хотите...
Огонёк Донбасса 14.04.2021 12:12 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.