Люботинський борщик

Щедре моє рідне місто
На гучні забави.
І одну із них повідав
Люботин яскравий.

Розкажу я Вам про борщик
Ситний та пахущий.
І що іноді буває,
Коли він смачнющий.

Запросила кума в гості
Паночка Христина.
Губоньки підфарбувала
Вії наростила.

Та в новесеньку білизну
Підібрала груди.
А ще й кума пригостити
Треба чимось буде.

То і чим таким смачненьким
Можна здивувати?
Та й надумала Христина
Борщ приготувати.

Є картопелька смачненька,
Бурячок та морква.
І капусточка хрусткенька,
Зелень з огорода.

Поскладала все у горщик,
Пічку розпалила.
Закипів пахущий борщик,
Видався на диво.

Молоденьким часничочком
Пампушки натерла.
Чорний хлібчик, огірочки,
Вишита скатерка.

Не забула і сметанку
До борщу подати.
А іще, й горілки пляшку,
І сальця додати.

Ось нарешті й кум з'явився,
Довго не чекала.
Зацвіла кума Христина
Наче та троянда.

Із під білої білизни
Груди виглядають.
А він все на борщ з горілкой
Тишком поглядає.

"Я для кого чепурилась?"
Завопила Христя.
"Ось поглянь, яке намисто,
Та нова білизна!"

"І нащо мені намисто?"
Кум відповідає.
"Як тут борщ, сметани миска
Сало з огірками."

"Коли борщ доїм до краплі,
Й вип'ю всю горілку.
Ось тоді і роздивлюся
Я тебе Христинко."

Та покуда сперечались
Вони між собою.
Встигнув чоловік вернутись
Із шинка додому.

С переляку кум під лавку Заскочив мов куля.
А Христина підлетіла
Як ота зозуля.

Чоловік хоч і п'яненький
Та усе помітив.
З під борщу миски грязненьки
Келих недопитий.

А іще помітив кума
Що тремтів як вобла.
Полетіли оті миски,
Прямо куму в лоба.

А в дружину загреміла
Поміж очі пляшка.
"Та невже ж вам дочекатись
Було мене важко?"

"Ах ти ж зрадниця!
Не мене! Кума накормила!
За таке, ти мені Христя Більше не дружина! "

"Знаю! Потайки наїлись
Ви борщу без мене!
Я не потерплю такого ставлення до себе! "

Розлютився чоловік,
На усю горлає.
А у Христі  потихеньку
Вії відпадають.

Кум, під лавкою швиденько
Встиг перехреститись.
А іще, мов перед смертью, щиро помолитись.

Бо на галос чоловіка,
І кума припхалась.
Ще й від неї на горіхи
Кумові дісталось.

Волочила до порога,
За чупрун вхопившись.
"Що?! Мій борщ не до вподоби?!
В Христоньки смачніший?!"

"Та оцей твій оселедець
Відірвати мало!
Щоб не бігав ти чортяка
За її борщами!"

З розмаху влетів в у кума
Щей порожній горщик.
Довго буде пам'ятати
Він Христинин борщик.

Ледь живого бідолаху
Потягли до дому.
І що далі з кумом стало
Й досі невідомо.

Любі друзі Люботинці!
Слід не забувати.
Борщик рідний Український
Страва делікатна.

Його треба куштувати
Всім родинним колом.
Щоб ніколи не траплялись
Ревнощі та горе.

2 апреля 2021 г. @

По заказу Танюши Сухиной, ко дню борща.