Ослячi жарти

(першоквітнева байка)

Чомусь День сміху розпочався
Посеред ночі… Так чому ж він – День?
Ділема ця, складна й невчасна,
Створила в голові Осла мігрень.

Та треба в день цей жартувати,
Бо він – цей День – лиш раз на рік бува…
Осел усі стільці у хаті
Вночі ретельно перефарбував.

А щоби жарт був веселішим,
Щоб сміх від нього до кісток пройняв,
Стільців сидіння він пізніше
Столярним клеєм тАкож зарівняв.

Сходив і запросив у гості
Козла, який в той час капусту гриз:
– Приходь… Ми перемелем кості
Сусідам. Та й для тебе є сюрприз…

Прийшов Козел в ослячу хату,
Його господар сісти запросив:
– Сідай, рогатий, бородатий!..
І сам, забувши все, навпроти сів…

Від сміху скрізь дрижали вікна,
Бо клей тих двох аж до кісток дістав…
Таким було те перше квітня,
Та розумнішим все ж Осел не став.

Мораль узнати іншим варто,
Щоб замість сміху не з’явився гнів:
Лише тоді доречні жарти,
Коли вони не злі і не дурні.
                01.04.2021 р.