Сон-60

Якби я своїм подругам
Розказала, хто мій татко,
Вони, мабуть, проковтнули
З дивування язика свого.

Він - таємний та секретний,
Не помітний між людьми,
Щось середнє між агентом
Й невидимкою з пітьми.

Ми спілкуємось на явках,
Та вигадуєм паролі.
Я маскуюсь під білявку,
Він же з виду алкоголік.

Я шифруюся віл мамки,
Що не в курсі наших муток,
Їй не все можна сказати,
Краще просто обманути.

Татко їй зізнався щиро
Що він зайнятий в наружці,
А вона - свій рот розкрила
Й розпатякала подружці.

Тож відразу після родів,
Татко зникнув із радарів,
Став одним із тих уродів,
На яких не діють чари.

Тож я з батьком - по кафешках
Зустрічаюся тайком.
Бо за ним агенти стежать,
Двірники і управдом.

Він на доньку не жлобиться,
Й замовляє шашлика,
Смирно жде, щоб розплатиться,
Щоб наїлася злегка.

Бо удома - суп й картопля, -
Мамка - повар екстра-класу:
Зварить і посипе кропом,
Економлячи на мясі.

Тож коли я у кафешці
Наїдаюся безплатно.
В той момент мені здається,
Що я більше люблю папу.