Ну то й що? Упала знову…
Так не вперше ж! Піднімуся!
І в надію, як в обнову,
Без затримки одягнуся.
Знала ж я, що шлях нерівний,
То вибоїни, то ями,
Вітер часом супротивний
Не давав прийти до тями.
То впивались чіпко корчі,
То дощі мене кропили,
А сніги сліпили очі,
Навіть скроні побілили...
Я шукала повороти,
Щоб спасти любов і ніжність,
І несла в душі турботи,
Романтичну поетичність…
Зла нікому не робила,
Просто йшла назустріч щастю...
Чим же долю прогнівила,
Що зустрілася с напастю?..
Знов упала… Що ж, не вперше!..
Піднімусь і усміхнуся!..
Хоч і крається ще серце,
Та зітхну й добром озвуся…
Пiднiмуся
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121033009588
Свидетельство о публикации №121033009588
Рецензии