ДАВАЙ ЗАБЛУДИМОСЬ У ТРАВАХ,
ЗГАДАЄМ ДИТИНСТВА РІДНИЙ КРАЙ.
КОЛИ ЖИТТЯ БУЛО ОДНА ЗАБАВА,
І ВСЕ НАВКОЛО КВІТКОВИЙ РАЙ.
ЗГАДАЄМ, ТЕ ЯК БУЛО ДОБРЕ,
КОЛИ ТОРКАЮЧИСЬ ЗЕМЛІ.
МИ РОЗГОТАЛИ В ПОЛІ ТОРБУ,
НА ВКРИТІЙ РОСОЮ ТРАВІ.
І ВСЕ ЩО В ТОРБІ У ТІЙ БУЛО,
ДИТИНСТВОМ ПАХЛО І СЕЛОМ.
МИ ВЖЕ ДОРОСЛІ ТА НЕ ЗАБУЛИ,
ЩЕДРІСТЬ ДИТЯЧИХ ТИХ ДОЛОНЬ.
А ТАМ ЖИТТЯ ВЖЕ ВИРУВАЛО,
ЗА ТИХИМ ОБРІЄМ ТИХ МРІЙ.
АЛЬБОМ ЖИТТЕВИЙ ДАРУВАЛО,
ІЗ ВЗЛЕТІВ ДОЛІ ТА ПАДІНЬ.
СЬОГОДНІ МИ ТОРКНУЛИСЬ ТИШІ,
ВІДДАВШИ ДАНЬ СВОЇЙ ЗЕМЛІ.
І ЛИШ ШУМІЛИ ВІДЦВІВШІ ВИШНІ,
МИ ЗАБЛУДИЛИСЬ У ТРАВІ.
Давай заблудимось у травах
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2021
Свидетельство о публикации №121032803687
Свидетельство о публикации №121032803687
Рецензии