про шитво
тучних дощів безмежні оболоні,
на південь в небі журавлиний ключ,
і журавлине «кру» щемить по скронях.
О, чужина, ти — нескінченна ніч.
Не північ, ні, ти — повноцінне горе,
моїх рамен ти — кривина узбіч,
чужих очей ти — порожня прозора.
І скільки ще зненацька, чужина,
ти зрадиш до смерті моїх героїв?
І скільки ще ти переплавиш на
нікчемний прах життів на втіху хвойді?
Я бачу діл і звивину ріки,
Хрещатий яр, Аскольдову могилу,
і як шитво дівочої руки
над рушником виспівує калину.
Свидетельство о публикации №121032600867