Свет Родины

   

Станция далёкая –
Дремлешь целый день,
Ждёшь меня, пророкова,
Юности там звень...
Чёрная смородина,
А за нею дом –
Милая ты Родина
И к душе паром.

Переправы нет туда,
Сердце ж не поймёт...
В белом цвете сад всё ждал,
С тропкой в огород.
Отгремел весенний гром,
Лепестки в ветрах...
Ты прости, мой старый дом,
В сотенных верстах...

Ты во мне, а я в тебе –
Разделить не в мочь.
Жизнь загадкою Небес,
Как душе помочь?
Станция дорог моих,
Перекрёсток лет...
Грустный получился стих –
Родины в нём свет.

26.03.2021г.

Світло Батьківщини

Станція ж ти дальняя –
Все дрімаєш в дні,
Угадай мене – це я?
Юності десь дзвінь...
Он на карті родимка,
Хата – в ній я зріс...
Мила Батьківщинонька,
До душі поріг.

Переправ нема туди –
Серце ж плаче з од...
В білім цвіті бджіл меди,
Вишень квіт й город.
Відгримів весняний грім,
Пелюстки в вітрах...
Ти прости, старенький дім,
В сотенних верстах...

Мене любиш, я тебе –
Чи розділиш, грач?
Життя загадка Небес,
А душі ж хоч плач...
Станція доріг – утіш,
Перехрестя літ...
Журний серцю вийшов вірш –
Батьківщини світ.

26.03.2021 р.