Пращури точно нагрішили,
Коли ще Вова Мономах,
З руками в півтора аршина
Юрка послав на Північ, нах…
Як Юра знищував місцевих,
Кого залишив з мокш і чудь?
Це не показують на сценах,
Про це говорять нам: «Забудь».
Ми і забули, ми ж не боги,
Вершити карму – доля їх.
Тому до нас богИ і строгі,
Що був смертельним, майже, гріх.
Так ми змішались з дикунами,
Так виник феномен – кацап,
Що управляти хоче нами
Хоча тупий, наче варцаб.
Можливо, скажуть мені газди:
«Сам ти тупий, мов бабуїн».
Що ж поясніть ви негаразди
В країні кращій із країн.
Пращури...
© Copyright: Сергей Заграбайло, 2021
Свидетельство о публикации №121032505965
Свидетельство о публикации №121032505965
Рецензии
