Я бачу, відчуваю, я існую!
Миттєвості життя летять мерщій!..
А я постійно щось імпровізую,
Як полум'яний, пристрасний рушій.
Летить за миттю мить, хвилює душу.
Мабуть, щоб пам'ятала я про все.
І я вкладаю в пам'ять, наче в мушлю,
Усе, що доля бережно несе.
Коли у миті є пророче слово,
Що ллється в душу променем ясним,
Тремтить у серці радість веснянково,
Як паросток під дощиком рясним.
Зникають в небуття думки нікчемні,
Все пережите бачиться простим.
І зміст життя, глибинний, потаємний,
Здається вмотивованим, святим.
Коли у митi пророче слово
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121032503942
Свидетельство о публикации №121032503942
Рецензии