Знов доля-доленька мене
Безжально в кут глухий жене.
Чим завинив я перед нею?
Знай, розлуча мене з ріднею,
Ще й друзів забира від мене…
За що ж мені таке, о нене.
Чи то вона такою міркой
На міцність робе перевірку:
Кладе безжально на колоду
Мою життєву насолоду?..
Я ж, доле, не чужий для тебе,
Й мені ще стільки встигнуть треба.
То ж, дай, благаю, довгі дні
Всім тим, хто дорогий мені.
Без кого, знаєш і сама,
Топтати світ снаги нема,
Бо скоро ні з ким стане й дати
Із літ юнацьких пригадати…
У ватрі власного життя
Дай відігрітись до пуття.
===
Доля-доленька
© Copyright: Анатолий Павленко, 2021
Свидетельство о публикации №121032309703
Свидетельство о публикации №121032309703
Рецензии