Розсипав вітер краплі на подвір'ї,
А потім ще й веселі пластівці
Роздмухувати став, неначе пір'я,
Та й полетів кудись у манівці…
Чи може, у діброви, де берези
Чекають привередливу весну
І, схлипуючи від надмірних стресів,
Картають непогоду навісну.
Можливо, він над проліском кружляє,
Що голубіє поміж сушняком,
Піснями ліс журливий звеселяє,
А потім спочиває за пеньком?
Притих сердешний, задивився, мабуть,
Як набухають на гілках бруньки,
Або ж зірки чатує, може, зійдуть,
Щоб їм також співати пісеньки.
Уже і день стомився… Вечоріє…
Від прохолоди вітер захмелів...
Либонь, про літо бідолашний мріє,
Про радісних метеликів, джмелів…
Розсипав вiтер краплi
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121032308974
Свидетельство о публикации №121032308974
Рецензии