Поміж горами, між степами
Стежина наша пролягла.
І йшло Кохання разом з нами,
Неначе дівчинка мала.
Вона дивилась в наші очі
І вірила у майбуття!
Дитина завжди віри хоче
Заради щастя та життя!
Вона дорослішала з нами,
Гаї лишивши та ліси…
Вкривалась сріблом між ланами,
Геть не втрачаючи краси.
Ми вдвох мудрішали з роками…
Човна життєвої ріки
Тримали міцними руками,
Коханню, мабуть, завдяки.
З одного берега на інший
Стежину кидали не раз.
А час ставав для нас не ліпший,
І все суворішим, наш час.
Воно дивилось в наші очі
Крізь сльози, аж до забуття…
Кохання йти від нас не хоче,
Коли кінчається життя!
23.03.2021 р.
I йшло Кохання разом з нами
© Copyright: Юрий Тригубенко, 2021
Свидетельство о публикации №121032305561
Свидетельство о публикации №121032305561
Рецензии