Путь-дорога...

Через біль та образи,
Через сумніви й смутки
Я продовжую шлях свій у омріяний край.

Так, бувають оази,
Креативні здобутки,
Хоч каміння та гравій часом втомлюють вкрай.

Путь-дорога далека
В безмір світла і миру,
Час від часу самотність прирікає на сум.

То сплива небезпека,
Наче човен із виру,
То чатує фатальність та зневажливий глум.

Мелодійне відлуння -
Ось мій друг і попутник,
І наснага, і втіха на стежині буття.

А іще повнолуння
Й вітерець, наче лірник,
Хіт наспівують стиха про яскравість життя...


Рецензии