Стукає легенько вітерець у вікна,
Може, він нудьгує, може, заблукав?
Не стихає довго дивне метушіння...
Може, вечір тихий смутком налякав?..
Десь гуляв сердешний у полях та луках,
Цілий день невтомно розганяв хмарки...
Може, він в настирних таємничих звуках
Хоче розповісти про свої думки?..
Може, задивився вітер на лампаду
І побачив промінь заповітних мрій,
Пригадав чарівність свята зорепаду,
Блискітки летіли, мов бджолиний рій...
Вітре безпорадний, може, ти розкажеш,
Що тебе турбує, чи образив хто?
Може, ти до мене на хвилинку зайдеш,
Пригощу я чаєм, тепле дам пальто…
По вікну раптово покотились краплі,
Вітер, причаївся, задрімав, мабуть...
Потім на хмарині, як на дирижаблі,
Полетів у небо, де зірки живуть...
Вiтер
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121032108334
Свидетельство о публикации №121032108334
Рецензии