П рипали до серця рядки сокровенні,
О рнаментом слово картини малює...
Е легія плаче про долі натхненні,
З авзято уявою вкотре жонглює.
І ти поринаєш в красу диво-світу,
Я ку хтось створив крок за кроком ретельно:
Л юбові, кохання звучить вже "сюїта" -
Ю рба не відчує цей світ паралельний.
Д о ранку поезії станеш читати.
И накше не буде ні сну, ні покою,
Н е зможеш до віку жагу цю здолати -
У рвався терпець - вірші п'єш вже запоєм*.
О глядини слова ввійдуть в добру звичку,
К рилатою зроблять людину - літай но!..
Р имуй всім на радість, відкопуй скарбничку -
И скрити рядками тягнЕ надзвичайно!
Л адком притуляється слово до слова,
Я скраво виблискує віршик новенький,
Є днає серця всіх людей загадково:
! читач і поети у зв'язці одненькій!
*ЗАПОЄМ - Не відриваючись, із захопленням, надміру.
Поезiя людину окриляe АКРО
© Copyright: Алла Дядык-Кузнецова, 2021
Свидетельство о публикации №121032009781
Свидетельство о публикации №121032009781
Рецензии