Мокрий сніг мерехтить за вікном,
Оповите все небо імлою,
Бо зима з непокірним крилом
Знов кружляє над світом бджолою.
Всюди смуток, як привид зими,
І пригнічує схлипами тиша...
З відчуттями сліпої вини
Небокрай час від часу густіша.
Чути з криші невпевнений дзвін,
Без розваги нудьгує пташина,
Безсердечно пригнічує сплін,
І блукає в душі самотина.
А весна, зажурившись украй,
На деревах звисає сльозами...
Де ж той сонячних днів вогнеграй?..
Де гудіння джмелів над лугами?..
Сплiн
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121031805290
Свидетельство о публикации №121031805290
Рецензии