Журавлиним клином відшуміла юність,
Канули у Лету молоді роки,
Давнє огорнула смутком нереальність
І хвилює часто стомлені думки.
Листям пожовтілим розлетілись мрії,
З хмарами та з вітром начебто зрослись,
Пронеслися в небі з криком безнадії,
Птахою зневіри в вирій понеслись…
Сивина рясніє на поважних скронях,
Пам'ять все частіше повертає в юнь,
Все частіше мучить ниюче безсоння
Звуками примарних жалісних відлунь.
Десь за небокраєм залишились ночі,
Зустрічі, розлуки, радісні листи
І лірична сповідь таємниць дівочих,
Що натхненим віршем в серці шелестить…
Вiдлуння
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121031703292
Свидетельство о публикации №121031703292
Рецензии