Веснам крила!

Повернулися додому
Птахи в ранню весну.
І не вірили нікому:
«Сонце перенесли?
Що ж це сталося із краєм
Чом все снігом вкрите?
Була матір-земля раєм,
Стала – мов корито…
Тільки бруд лежить довкола
Сніг його ховає.
І долина тепер гола,
Й зелень не зростає…
Не судилося на крилах
Весну нам  принести?
Світ довкола брудно-сірий?
Як же спів нам вести?
Холод все пройняв довкола
Ніде крило гріти.
Де багато – тепер голо.
А де бідно – сито.
Повернулися додому
На землю рідненьку,
Та не треба тут нікому…
Вкрита снігом ненька…
Птахи журяться та тужать,
Крила замерзають.
Влада ж – злу повсюдно служить.
Серце ж – сум терзає.
Птахи крила опустили,
Посмурніли думи…
– Як ми весну пропустили?
Й прийняли ці глуми?
– Чи ж добитися тут правди?
Де ж себе нам діти?
– Перемога в добра завжди.
Веснам – крила! Гріти.
Як би холод не боровся
За права та владу, –
Зла горішок розколовся!
Цвісти в весну саду!
Проростати та радіти
Істині могутній!
Веснам – крила! Щоб летіти.
Веснам – вітер путній!

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2021
16.03.2021
18:45
м. Львів

Всі права застережені. Будь-яке відтворення та використання без письмової згоди автора заборонене.
Повна або часткова републікація, публічне виконання тощо, без письмової згоди автора забороняються і вважаються порушенням авторських прав.