Примхлива все-таки весна,
Вже скоро квітень, а вона
То снігом сипле, то дощем,
То в душу ллє полинний щем.
У небі хмари, не хмарки,
Ще сплять налякані бруньки,
В полоні суму небокрай,
Схвильовано зітхає гай.
Нема ні сонця, ні тепла,
В думки втручається імла.
І вже не віриться, що день
Зустріне радістю пісень.
Та хоч повсюди ще туман
Дратує нотами оман,
Душа нашіптує слова,
А в них природа ожива!..
Душа нашiптуe слова
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121031603234
Свидетельство о публикации №121031603234
Рецензии