Бабусине щастячко

         Привезла дочка двох онуків до дідуся і бабусі, бо їй з чоловіком дуже треба було поїхати по одній справі.
         От старшенький п’ятирічний онук зразу погодився і залишився у бабусі з дідусем. А
Менший, трирічний онук, ніколи не був без
батьків ніде, і плакав, не хотів залишатися. То і
так до нього умовляли, і інакше. А внучок плаче
і плаче і не хоче залишатися.
          Біжить і біжить до тата з мамою, мама і тато обіцяють йому і подарунки привезти і
всяке інше, ну не хоче дитина бути без батьків у бабусі з дідусем.
           Батьки їдуть з двору, а онук плаче. Під
рукою у тата нічого не було, тож дає він сину запальничку, та й каже:»На та тільки не плач! Побудь трішки у бабусі і дідуся.» Малий внучок
схватив запальничку і погодився бути у бабусі,
перестав плакати, аж посміхнувся, та такий радий, побіг по двору клацаючи запальничкою. «Ну,тепер треба дивитися, щоб якось забрати запальничку» - каже бабуся дідусеві.
            І дідусь звертається до онука: «А давай онучок мінятися. Я тобі дам ось дзвоник від
веломашини, а ти мені запальничку.»  Дивиться онук на діда і так довгенько думає, а потім весело так відповідає, з усмішкою: «Та я ж би дав, так ти сам подумай, дідусю, завтра я виросту. Не буде чим і прикурить!»
             Та прийшлося ходить за онуками з
запальничкою, до самої ночі, поки вони не позасинали. На ранок вони і не згадували за неї,
гуляли гарно і слухняні були.
             На вечір і тато з мамою приїхали по дітей. Всі разом поїхали додому.