Неначе хворе немовля,
Що задрімало на світанні,
Таїться вранішня зоря
В полоні сивого туману…
Затихла в ніжності весна,
Не чути навіть спів пташиний.
І небо ще у дивних снах
Смакує наспів елегійний.
Туманять голову думки,
Мотив знайомого повтору…
Здається, лагідні струмки
Чарують нотами мінору…
Уяву далеч воскреша...
Хмарки легенько день колишуть...
В побожнім подиву душа,
Зітхаючи, пірнає в тишу...
Свiтанок
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121031004679
Свидетельство о публикации №121031004679
Рецензии