Мамо, птахо...

Матусю, птахо моя мила,
Твої святі лелечі крила
Мене навік до Неба прикували,
Де ти тепер. Думок летить навала

В цей день,  коли моя бабуся
Тебе народжувала.  Господу молюся,
Щоби ніякої вже не було потреби
Для вас обох отам,  у Небі,

Де Янголи народження співають,
Де із життя земного  зустрічають.
І я свою тужливу пісню
Співаю в Небо, де зірки   повисли,

Де Сонця колесо, де Місяця оераєць.
За вами я сумую. І співаю
Цю пісню тихо, як молитву щиру.
Матусю, нене рідна,твоя віра

В мені залишилась,як пісня, після тебе.
Із нею я колись полину в Небо.

ЕНіКА, в передчутті завтра...ілюстрація картини О.Шупляка


Рецензии