Нарешті тиша,
Сонне місто спить,
І я в думках своїх далеко лину.
Так, ніби миша,
Вітер шелестить,
Чи то в струмках нічних тремтять краплини?..
Відпочиває
Світ від метушні,
Плекаючи весни таємні мрії…
Ніч вишиває
Спокій у душі,
Занурює у сни, в полон надії…
Вже й ліс зітхає,
Ллється вогкий змрок,
Таїться в гущині, звиса на пруттях…
А я вдихаю
Аромат зірок,
Шукаю вдалині провісник щастя...
Весняна нiч
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121030904651
Свидетельство о публикации №121030904651
Рецензии