Сон-24

Снилось - що я сива бабця,
З міліоном перспектив,
Дам й нечистому просратись -
Тільки б не перехрестив.

Чорний пояс - це не жарти,
Привід жити в непокої.
Можу бій вести дистантний
І вві сні, і під водою.

Вибю память, скручу роги,
Тільки хтось підійде ближче,
Дурнів я січу з порога -
Тож у гості не покличуть.

Пташку задушу в польоті, -
Впаде мирно й безголосо.
Підкоряю час і простір -
І міняю на свій розсуд.

Мабуть, у часи казкові
Називалась я Ягою,
А тепер в психушку знову
Можу втрапить з головою.

Як спитає мене лікар,
Чому я живу в квартирі -
З тараканами на стінах -
Що снують, як рекетири.

Чом посуди цілі гори -
Й суп прокиснув у каструлі,
Чому руки не доходять,
А сварливо крутять дулі.

В домі багатоквартирнім,
Пічку звела, як в селі.
Чом варю дві картоплини
На відкритому вогні.

Чом боюся поторочі,
Що в квартирі сновигає,
І кричу посеред ночі
Криком, що людей лякає.

Я не знаю, як поясню
Цей феномен метафізики.
Бо я можу жить, як в казці,
А живу, як справжній шизик.

Можу світ перевернути,
Облетіти на мітлі,
А живу як довбанута -
Бабця в власному гівні.