Тільки тобі до снаги відшукати в самотності
Серце холодне, роззброївши враз біготню.
В сірості буднів спинити хандру монотонності,
Ключик чуттєвий дібрати, діставшись вогню.
Чи осередку прихованих в нетрях ошатності
Злив-громовиць, де роз’ятрений схлипує нерв.
Навіть під силу зібрати в суцвіття ощадності
Крапельки неба прозорі, щоб хаос завмер.
Змінюєш дуже майстерно межу невагомості,
Ледь дотулившись щокою до краю плеча.
Лад наведеш у запилених шафах свідомості,
Жваво спіймавши синицю – наш втрачений час.
22:22, 09.03.2021 рік.
Зображення: https://photo.99px.ru
Жваво спiймавши синицю наш втрачений час
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2021
Свидетельство о публикации №121030910039
Свидетельство о публикации №121030910039
Рецензии
