Донька-15

Як донька - майбутній слідчий,
Вона сестрам стане братом,
Бо манери чоловічі,
Й загартований характер.

В ній підозра ще з дитинства
Вгризлась в мозок, як червяк,
Тож людей до себе близько
Не пуская просто так.

Вона бачить - суть людини,
А не зовнішню обманку,
Їй важливо не хто винен,
А хто режисер театру.

Вона завжди під прицілом,
Й ухиляється від тіней,
Вона знає - снайпер цілиться,
І вбиває несподівано.

Довіряє тільки власним,
Як оголеним, чуттям,
До секунди звірить час із -
Щойно втраченим життям.

Вичислити виконавців,
Їй вдається - надто просто,
Вони, наче сіроманці,
Дикі звірі, хоч безхвості.

Проте десь в душі, як завжди,
Сумнівалась в їх вині.
Відчувала вбивця справжній -
Заховавсь на глибині.

Чорний чоловік в костюмі,
Ходить слідом по пятах,
Як маньяк, він душі губить,
Пише вірш з кривавих плям.

Вона чула його подих,
Й чорний погляд за спиною,
Він на крок її обходив,
Безборонний і беззбройний.

Знов дзвінок - в дванадцять вбивство,
Треба їхати на виклик.
Чорний чоловік вже близько,
Тільки що дверима рипнув.

Але знову  морди спиті,
Кинуті, як маски клоунів,
Чорний чоловік зник миттю,
Не чекаючи поклонів.